https://twitter.com/annaleleka 

«Комусь на світі гірше, ніж тобі»

Цього дня я була вкрай пригнічена останніми подіями. Каменем спотикання стала довіра до дорогої людини.  Думки поглинали мене. Коли  важко - виходжу  на  вулицю. Березнева  сирість  закрадається  у  легені,  від  мокрого  снігу  починає  крутитися  волосся.  Намагаюся  проковтнути  набридливий  камінь,  але  він  залишається  тортурити  моє  горло.

Іду  навпростець,  дивлячись  під  ноги, не  звертаючи  уваги  на  світлофори,  шумні  компанії,  репліки і біля сміттєвого баку помічаю чоловіка, посинілого від морозу, одягненого в брудне лахміття, який порпається у смітті. І отут на згадку приходять слова Ліни Костенко: «Комусь на світі гірше, ніж тобі». І я розумію, що мій поганий настрій не зрівняється з тим, що мусять переживати ці нещасні, позбавлені житла, кинуті напризволяще, безпомічні люди. Окрім цього чоловіка, такий спосіб життя в Україні ведуть ще тисячі безпритульних людей.

Не варто себе жаліти. Поряд з нами живуть люди, котрі дійсно потребують співчуття. Я, принаймні, маю затишну квартиру, одягнена і сита. А вони... Колись і вони були такими, як і я. Вони навчалися, працювали, мали будинок, сім’ю. Можливо, серед безпритульних багато неосвічених, аморальних, безпринципних і грішних людей. Але вони, насамперед люди, такі ж, як і ми!

А найстрашніше ‒ скільки серед цих безхатченків безпритульних дітей, які живуть у підвалах чи то й гірше. Коли старші безхатченки хоч щось мали у своєму житті, їх чомусь навчали, працювали, то діти ‒ ніби щенята, яких мама вивела і покинула у лісі. Але вони живуть, не скаржаться на життя, намагаються шукати вихід, щоб вижити. А ми нині, маючи сім’ю, квартиру, гроші, відчуваємо себе нещасливими, раптом якісь проблеми чи труднощі. У безпритульних дітей все навпаки: вони не мають  дому, позбавлені материнської любові, але сповнені щирою радістю та життєлюбством.

Чому ж і ми не можемо просто радіти і не звертати уваги на такі дрібні проблеми? У нас немає настрою, нам зробили боляче і ми відчуваємо себе нещасливими? Згадаймо слова Ліни Костенко «Комусь на світі гірше, ніж тобі» і тоді ми простіше будемо сприймати витівки долі.